Народився Руслан на Вінниччині в селі Пархомівка. Після закінчення загальноосвітньої школи здобув фахову освіту у Вінницькому політехнічному технікумі. З родиною проживав в селі Яришівка, що на Вінниччині. Мав власний бізнес – невеликий цех з виготовлення пластикових вікон. Був дуже працьовитою та старанною людиною, любив активний відпочинок, риболовлю, подорожі, мав золоті руки – вмів майструвати і ремонтувати.
Під час повномасштабного вторгнення, 15 лютого 2023 року, був мобілізований до лав ЗСУ. Служив на посаді гранатометника у 3-му батальйоні 9-ї роти 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій коханий, рідний, найдорожчий. Він був для мене повітрям, без якого не можеш існувати, сонцем, яке давало надію на майбутнє, водою, що своєю течією змушувала рухатися вперед, землею, на якій ми стояли впевнено і сміливо. Втративши Руслана, я втратила частину себе, ми були одним цілим, нам не потрібні були слова, щоб зрозуміти одне одного, тому коли він загинув, а нам ще не повідомили, я відчувала, що щось сталось з ним. Він був найкращим чоловіком, батьком, братом, дядьком, другом. Завжди чесний, добрий, справедливий, працьовитий, готовий усім допомогти. Русланчик назавжди у моєму серці та думках, чекатиму до останнього подиху», – розповіла дружина Марина.
Поховали захисника в селі Яришівка Вінницької області.
У Руслана залишились дружина та дві доньки.
