Віктор – уродженець села Миньківці Тернопільської області. Здобув середню освіту. Певний час працював за кордоном. Проте згодом вирішив піти до Збройних Сил України та знайшов себе у військовій справі.
З 2020 року чоловік служив за контрактом у 44-ій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Пройшов навчання, згодом отримав підвищення. На службі зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований боєць. Мав дві ротації на територію проведення ООС у Донецькій області. З початком повномасштабного вторгнення разом з побратимами тримав оборону траси Київ-Житомир, де вдалося успішно відбити наступ окупантів та змусити їх відійти на велику відстань. Згодом вирушив боронити Запорізький напрямок.
«Дуже відповідальна й дисциплінована людина. Всі, хто його знав, не забудуть його посмішку ніколи. Для побратимів Віктор був не тільки командиром від Бога, а й взірцем, людиною, яка могла вирішити будь-які негаразди. Як після його смерті вони казали: «Завдяки Віті у нас все було і за це нам нічого не було», – зазначила сестра загиблого Юлія Тимофієва.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Віктора в рідному селі. В жовтні 2023 року в Миньковецькому старостинському окрузі Дунаєвецької тергромади відкрили меморіальну дошку загиблому.
У захисника залишилися батьки, сестра і син.
