Руслан народився і жив у місті Жмеринка Вінницької області. Закінчив школу №6. Працював приватним підприємцем. Захоплювався автомобілями, особливо любив моделі BMW, звідси і позивний. У вільний час займався боксом.
З початком повномасштабної війни чоловік пішов до військкомату, щоб приєднатися до Збройних Сил України. Незабаром став військовослужбовцем 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Обійняв посаду командира відділення і вирушив на передову.
«Тато був добрий, завжди підтримував і допомагав. Від початку війни пішов у військкомат та підписав контракт. Завжди був першим. Любив дуже свою сім’ю», – розповів син загиблого.
«З перших днів повномасштабної війни плече-в-плече з побратими мужній воїн відстоював право кожного українця жити у вільній та суверенній державі, щодня наближаючи Перемогу. Жмеринчанин обрав для себе важкий шлях воїна і гідно його пройшов, виборюючи для нас життя під мирним небом. Серце мужнього воїна зупинилось у 45… Не дожив, не домріяв, але він свято вірив в Україну та віддав за рідну країну найдорожче – життя. Доброзичливий, життєрадісний, цілеспрямований, щирий та завжди готовий прийти на допомогу тому, хто її потребує, – таким був та назавжди залишиться в наших серцях Руслан Яворський», – зазначили у Жмеринській міськраді.
Поховали Руслана на центральному кладовищі у рідній Жмеринці.
Вдома на нього чекали мама Лариса, дружина Валентина та син Ісмаіл.
