Віталій народився 29 грудня 1984 року в селі Градениці Одеської області. Жив у місті Біляївка. Близько шести років працював поліцейським, пізніше влаштувався водієм у СП «Саша». Умів самостійно розбирати та збирати авто, мріяв відкрити власне СТО. Любив рибалити та займався садівництвом.
З 2016 року Віталій служив за контрактом у 36-й окремій бригаді морської піхоти та обіймав посаду водія-електрика. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС у 2017 році.
«Донька Андріана пішла татовими стопами та навчається у військовій академії на факультеті ракетно-артилерійського озброєння. Вона постійно казала: «Тато, я піду служити до тебе»», – сказала дружина захисника Наталя.
За місяць до початку повномасштабного вторгнення Віталія відправили у відрядження, з якого він не повернувся – 12 квітня 2022 року потрапив у полон.
«Віталя став оборонцем Маріуполя. Останній його дзвінок перед полоном і всі ті слова будуть жити з нами вічно», – сказала дружина.
Віталій мав відзнаку «За участь в антитерористичній операції», медалі «Захиснику Вітчизни» та «За оборону рідної держави», численні грамоти за мужність і сумлінне виконання військового обов’язку. Посмертно його нагородили нагрудним знаком «Комбатантський хрест».
Поховали захисника у Біляївці на Одещині.
У нього залишилися дружина, син, дві доньки, рідні брати, сестри та куми. Мати померла за тиждень після того, як Віталій потрапив у полон.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
