Юрій народився на Івано-Франківщині, в селищі Ланчин. У 2016 році закінчив у обласному центрі коледж ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій, де опанував професії кухаря та бармена. У 2017 році здобув професійну кваліфікацію «технік-технолог з технології харчування», а ще за два роки закінчив Національний університет харчових технологій у Києві за спеціальністю «Харчові технології».
Працював кухарем у кількох закладах. Обожнював кулінарію і мріяв відкрити свій заклад. Займався футболом, боксом, качався у тренажерному залі.
Останнє місце роботи – на будівництві у Бельгії, звідки Юрій повернувся в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб стати на захист України. Воював у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти. Обіймав посаду заступника командира бойової машини - навідника-оператора 1-го десантно-штурмового відділення однойменних взводу та роти 2-го батальйону.
Позивний Ґімлі чоловік отримав через його любов до фільму «Володар Перснів».
За гідну службу молодшого сержанта Юрія Мацюка нагородили відзнакою Президента «За оборону України», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Ми не уявляємо життя без нього, без його підтримки, поради, без його гучного сміху, без його турботи, ласки та любові, мудрості, рішучості та мужності. Наша донечка Емілія буде знати, що її татко був супергероєм, який зараз оберігає її з небес. Завдяки якому їй ніколи не буде страшно, бо він завжди поруч, у наших думках, у наших серцях, біля нас…», – розповіла дружина Надія.
Поховали захисника в рідному селищі.
У Юрія залишились дружина, донька, батько та мати, брат і сестри.
