Кирило народився в Києві. Отримав юридичну освіту. Тривалий час працював гідом до Чорнобильської зони відчуження, а перед війною був консультантом в магазині туристичного спорядження. Любив активний відпочинок, але понад усе – свою сім’ю.
На початку повномасштабного вторгнення розвозив гуманітарну допомогу мешканцям звільнених від окупантів сіл біля периметра Чорнобильської зони. На фронт пішов добровольцем. Боронив Бучу, Гостомель, Ірпінь у складі полку «Азов». Потім приєднався до 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у наступі на Херсон, а на початку січня 2023-го потрапив до Соледара. Був заступником командира з мінометного підрозділу.
Приїжджав у відпустку лише раз – на день народження доньки. Мріяв займатися волонтерством та відвезти сім’ю на відпочинок до українського Криму.
«Кирило врятував побратима від мін. У нього були всі ноги пошкоджені, він зараз не ходить. Відправив на медбригаду, а сам засів у засідці. Він був дуже виснажений. Мінус 20, сильний мороз, троє діб не спали, чергували. Вікон не було, снаряди летіли, була м’ясорубка. Працювали в 20 метрах від окупантів. Були дуже жорстокі бої. 8 січня в приміщення, де він ховався, прилетів снаряд. Миттєва смерть. В руках зі зброєю героїчно загинув», – розповіла дружина Героя.
Героя поховали на Алеї Слави Лісового кладовища в Києві.
У захисника залишилися дружина Яніна та донька Софія.
